(гр. rhetorike — оpатоpське мистецтво) наука пpо кpасномовство. В основі цього слова лежить форма грецького дієслова reo, що означала "говорить цілісно, доречно, гарно”. Від нього утворився іменник rhetor
(ритор), що набув у процесі розвитку еллінської культури кілька
значень: мовець на публіку, людина стану (вищого), політик, оголошувач
вироку в суді, учитель вимови, освічена людина, красномовець. Термін риторика
з’явився зі значенням "уміння, вправність, мистецтво говорити” і став
назвою методичних посібників з гарної мови, підручників вимови, а часом
назвою теорії красномовства для переконання живим словом, шкільного
навчального предмета з рідної мови. Передумовами виникненння риторики
були суворе право і вільна думка. Проте, з’явившись, риторика стала в
обороні краси слова. Латинський термін oratoria означав мистецтво
красномовства і часто вживався як синонім практичної риторики. Від
нього виник термін "ораторство”, який означає те ж саме понят
